Відкладаю "перо". Вимикаю старенький комп'ютер.
Десь шумить за вікном ще не виспана втомлена ніч.
Вже посивів П'єро. Скільки можна бездумно тягнути
Нерозділену пристрасть засохлих схололих вже свіч?!
Все листами молив, все тулив свої зчовгані рими,
Шепотів про принади й розпусту загоєних ран...
Відцвітає полин... Всі дороги ведуть не до Риму
І конає самотньо старенький поет-ветеран.
З горя сипле імла, огортає його вклякле тіло.
Світанковий туман уперіщив наляканий дощ...
Як Мальвіна могла? Все давно вже колись відболіло...
Не згора купина, як засохлий відмолений корч...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design