Теплий светр, а руки зимні, і летять птахів ескадри –
Повертаються з полону – їх вітчизна обійме.
Це весна летить, коханий, двадцять п’ятим дивним кадром,
У якому ти цілуєш несерйозну не мене.
У якому хепі-ендом і початком – хепі дуже –
Ми, як хіпі, в цьому світі, де любов – дрібний пісок.
У якому доконечно ти мене обнімеш дужо,
Бо заграє не байдужо телефонний голосок
Мій – тобі. Турецьким маршем Моцарт грає – серце крає.
І веснянками вкриває тіло юне, та бліде.
Пил лягає на асфальти, ми кудись іще лягаєм,
Петеушник
з чебуреком,
як весна-красна –
гряде.
