Спогади
Давно вже час минув жахливий,
Коли в облозі Київ задихався
І кожен,хто хоч трошечки сміливий,
Допомогти в війні цій намагався,
Забувши дім, дітей і звичні вчинки
Ми йшли на смерть, закривши мирні очі
І цінували кожну мить, хвилинку
Мені і досі сниться смерть щоночі….
Буремний шлях це був до перемоги,
Що від початку кров’ю був политий,
Ми проковтнувши всі свої тривоги,
Робили так, щоб ворог був розбитий.
Наш Київ закрутив тайфун смертельний,
Він також закрутив і наші долі
Ми розуміли, що в вогонь пекельний
Ми йдемо захищати нашу волю.
Залишилось нас зараз зовсім мало,
Ми просимо- про нас не забувайте
Нам не потрібні ордена і слава,
Просто колись тихенько нас згадайте….
