Кілометри, моря, океани
Різні долі, пісні і повітря
Незагоєні бронзові рани
І лампадка у серці із світла
Нас свобода так дивно зустріла
Розкидала кохання як квіти.
Ми дві долі розбиті з прицілу
І натхненням розлуки повиті
Ми дві птахи у вільних просторах,
Незнайомі нам правила битви
Ми найближчі вершини у горах
Та ми разом лиш в тихій молитві.
Знаєш, може це все і на краще,
Бо тепер ми по-справжньому сильні,
Хоч невдачі для нас тепер важчі
Друже мій, та нарешті ми вільні…
Шум дощу, ніби музика грає
Срібні зорі для нас тепер друзі
Наші душі яскраво палають
Все отримали ми по заслузі
По заслузі надію і волю
По заслузі тернисту розлуку
По заслузі закрили собою
Ту смертельну для нас чорну смугу.
Дзвони, очі, колосся і крила
Боже, як це все швидкоплинно
Та за нами вже більшая сила,
Що тікає кудись щохвилинно
Як же воля нас розкидала,
А чи ми цього справді хотіли?
Ох, дарма я минуле згадала
Це вже сон, аж мурашки по тілу…
