|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 8391, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.166.193') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
графоманія
|
|
|
| © Tatchyn, 27-02-2008
|
С. В.
Моєму другові – ковалеві.
Все що сталось – мовби не зi мною:
синє небо вицвіло весною,
й добрi люди викопали яму
і поклали спати мою маму.
Добрi люди, я вам не забуду,
як оте добро стиснуло груди,
й вiдiрвалось серце, як пiдкова,
і приспала мiдна колискова.
Я скую важку залiзну квiтку,
хай цвiте безмовним грубим свiдком,
бо немає слiз, а як заплачу –
сльози легкi i солодкi наче.
Все що сталось – сталось як без мене:
впало з небом горе безiменне
й назавжди мене зробило винним,
що не буду бiльше мамi сином.
Я пiду один в байдуже поле,
як ходив дитиною до школи.
й буду вчитись в поля, в лiсу, в неба
не лишитись розуму без тебе.
Буду вчитись слухатися долi,
де прийдеться – в небi, в лiсi, в полi,
бути сильним, вiльним i самотнiм,
і не завтра бути, а сьогоднi.
Бо сьогоднi день – як на примiрку.
А менi i легко, й дуже гiрко.
Я актор двохактової драми:
в першiй дiї – я, а в другiй – мама.
Я не п’яний, хоч i випив лишку.
Спить матуся в дерев’янiм лiжку.
А над нею – вiсточкою сину –
олов’янi хмари-домовини…
А пiд ними дощ розправив крила,
і мене самотнiстю накрило.
Бо нiхто додому не покличе
й не побачить сльози чоловiчi.
2002
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
