|
|
| Авторів: |
1404 |
| Творів: |
21317 |
| Рецензій: |
41772 |
|
|
|
Код:
|
|
| 
Художні твори
Поезія
проект
|
|
|
| © Жан, 27-02-2008 |
Лариса Петрівна Квітка-Косач
Добре вихована панянка,
Тому не вилазить з чорнозему,
А сходить з постаменту.
Розправляючи пальцями однієї руки
на пальцях іншої чорні маринетки,
Підбираючи подоли чорної сукенки,
Щоб часом не зачепитися каблучком за мереживо
і не гепнутися з того ж постаменту,
Адже так не личить добре вихованим панянкам.
Лариса Петрівна дуже стомлюється за день
Від стояння заввмершки,
Від людей, котрі кидають їй під ноги
соняшникове лушпиння та недопалки сигарет.
Треба добре примружитися,
щоб розгледіти в них неофітів.
Та все ж її більше не мучать сухоти, й ще досі вона є.
Лариса Петрівна, вистукуючи каблучками по тротуару,
Розповідає в темряву про кохання,
до чоловіків і жінок,
Заплутується й виплутується з грецьких трагедій,
Відшліфовує дуалізм з біблійних повчань.
Інколи згадує свого красеня Жуана,
Інколи шкодує, що вчинила з ним так.
Мавки її стоять вербами обабіч дороги,
Коли в кожному зустрічному бомжеві,
Вона впізнає свого Лукаша.
Її сторі призначені темряві.
Для перехожих - запах зов’ялих троянд.
Закінчення!!! спеціально для Невідомого поета Рабіновича.
Ну, OK
Й коли сонце прикликають
сварливі ранкові двірнички.
(які вульгарні у них оранжОві кожушки).
Лариса Петрівна
зграбно повертається на свій постамент,
притримуючи кінчиками пальців
подоли чорної сукенки.
Приймає завчену позу:
гордо зводить голову,
ховає посмішку в кутиках уст
і підставляє плечі голубам.
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
