Зустрінься зі мною на небі…
А й справді – який ти грішник?
Ці руки мої, мов стебла,
Народжують квіти-вірші.
А кажуть, що їм – не жити.
А кажуть – що наче мертві.
Як добре, що ти не віриш,
І мрієш про мене вперто.
Зустрінься зі мною на небі!
Я вірю, я знаю, я мушу…
Ці руки – зелені стебла.
Ці губи – лякливі мушлі.
І я резервую вічність
На небі! На небі! На небі!
Як добре, що ми - не грішні…
Ми просто хронічно вперті.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design