Це не був справедливий двобій:
Я таврована знаком поразки.
Просто кинувши виклик тобі,
Я хотіла з’явитись без маски:
Не ховатись в обіймах щита,
Не пірнати в задушливі лати.
Недарма ж я гострила слова,
Сподіваючись болю завдати.
Ти мовчанням – холодним мечем –
Переможно і сухо, мов камінь.
Тільки свиснуло щось над плечем
Й затремтіла земля під ногами.
Я летіла в стрімку круговерть,
Не було ні кінця, ні початку…
Я ж не билась з тобою на смерть,
Лиш хотіла поставити крапку.
