О, велика любов!
(морква й кров):
Трохи тушкована,
Підігріта суміш.
Вона буде врятована,
Виграна й вибрана з-поміж
Інших графоманських обломів.
Коли граф каже:
«Манно небесна,
Цілуватиму напівчоботи,
Заїдатиму ваксою біль,
У зимову палку заметіль
Готуватиму небанальну,
Емоційну і щиру поезію»,
Чутно буде стильне контральто,
Маргарита візьме магнезію
(Ше совєцького виробництва),
Жбурне крем Азазелло в дільничого
І піде утирати морозам
Їхні несправжні проталини-сльози.
Зима-бо сама морозиться,
Тебе-бо нема з погрозами
Багатих і довгих страждань
Та мексиканських прощань.
Я пам’ятати тебе буду!
Я пам’ятати тебе буду!
Я пам’ятати тебе буду!
Допоки… не забуду.
6.02.08
