Крижаніли серця. Мов курс долара, падали сльози,
і глузуючи з кризи, нас люто бомбила зима,
посилаючи спамом прокляті лютневі морози,
говорила: любові нема. І готівки нема
на троянди пахкі, аби вкрити пелюстками ночі,
буйством плоті активно блокуючи смуток і біль,
знов пожежу вселити у чорним підкреслені очі,
розтопити Снігурку із ніком чудним Zametil’…
Хай літа проминуть. І, як дідом безпомічним будеш,
що й малу самокрутку не зможеш скрутити собі, -
Ти - склерозу на зло - тих моментів палких не забудеш,
Як долоні купюрами пхала в кишені тобі
Відкладемо ж, як гривні у банк, непосильні страждання,
Вітамінами в жовтих пігулках зарядимо кров
І покажемо дулю велику зимі на прощання -
Терористко, здавайся! Тобі не згубити любов!
:)
