Наші душі давно відлетіли
З цього світу суєт і брехні,
І тепер ми усі пустотілі
Доживаєм в пекельнім вогні.
А вони десь окрилені й чисті
Співчутливо слідкують за тим,
Щоб хоч поглядом своїм врочистим
Повернутись, хоч словом одним.
Так простіше. І не звинуватять,
Що душа твоя чорна й брудна,
Не розіб’ють її, не загадять,
Бо її в твоїх грудях нема…
