і ніч розмовляє. і шепіт стікає по стінах,
по плечах. на лобі жадоби і хоті сліди.
ми, майже,
ти чуєш, ми, майже, не в своїй подобі.
думки в нас тваринні. і пазурі наші – це ми.
і місяць сміється, п’є смагу, і брагу, і пиво,
від того блідніша. і зорі втікають з небес.
і все є одним, неподільним й до щему красивим.
і молиться місяцю зведене вгору лице.
і я розпускаюсь – п’янлива нічна матіола,
вбиваю дурманом - примара дівочих ночей,
ти тільки не згадуй, що все лиш омана, омана, омана…
ковтай, допивай…
вже полуда спадає з очей.
