вічність свою зачинивши в бубновому ромбі
буре сумління в калюжі поправши старанно
метрве метро пережовує офісних зомбі
мертве метро зізнається собі у коханні
тхнуть у вчорашніх газетах несвіжі новини
й сонце об край попільнички загашене вранці
янгол-хірург захищає заможних невинних
янгол-хірург запасного себе носить в ранці
поки хтось сенсу шукає на дні медитацій
вже і не знаючи де цього разу колоти
мертве метро божевілля тримає на таці
янгол-хірург самогубством лікує голоту
