До металевих скронь повіеш теплом від перегріву,
сплигнувши із маминих долонь.
Почнеться твое поганство, перед тобою групи, касти, панство й уїбанство.
Їх кілограми шкіри розділяє різне вбранство і ти маєш нюхати погони.
Нехочу, не буду, не змушуй їсти невідворотне і досі невідоме.
Від воріт, дверей і до людей пробіжкою із ножицями і фільмами сінематографу.
У правиці самогубство, а у лівій вміння фотографа,
а в мене музика в обох,
відповіси мені, чи ні,
чим ми тримаємось один за одного у цьому вогні?
Дриблінг крізь товпи, оминаючи сходи,
це прийде разом з силою, згодом.
Біг.
Біг Біг.
де твій обдертий поріг,
який ще витирають разом з тобою ще кільканадцять квартир,
у домі де на поверхах. хах. хух.
де отворів не менше ніж дир, у стінах з пентаграмами
сатанінскими і сталінськими на чолах, і шпорах і чоботях.
Коли всі працюють на роботі, торкаєшся до металевих скронь,
і дотягяєшся до розігрітого дна котла,
і вдихаєш своє тління,
бо тільки так не відчуваєш безмозким створінням.
Самознищення заради розуміння.
Плюнь нарешті, і наступаючи на рештки,
Закльопками на собі забий свої погрози...
Пішли гуляти разом в грози?
Обабіч як завше непробивні хвилі,
тепер вже не лишень твої...
Як завше однакові і страшні, і цим жахом рівні,
відмінні кольором своїм.
Я порву твої руки і викручу мотузками,
але витягну обох із твоїх чорних уст.
