Додолу хилиться тополя і сильний вітер
завива,
на шибках краплі самотою сповзають
у вогні вікна.
Вони не плачуть, не ридають,
Вони не скаржаться на світ,
Вони під сонцем так сіяють,
Подарувавши диво снів!
А на дорозі лист паперу,
В калюжі стер весь сум подій,
І дощ співає монотонно, що ще не все він загубив.
Та ось вже хмара пролетіла
За горизонт, у інший світ.
Та лише краплі залишила
На склі моїх захмарних днів.
