він зовсім не вмів читати.
вона-рахувать не вміла.
він вірив у те, що сонце -
це просто вогненний диск.
вона достеменно знала,
що в неї також є крила
і прагнула буть Ікаром
а він шукав в тому зміст.
він зовсім не вмів співати.
вона-нотний стан не знала.
та в кожному з рухів тіла
вбачала одну із нот.
він зовсім не бачив снів,
котрі вона малювала.
і думав, що Достоєвського
писав якийсь Ідіот.
він зовсім не бачив сенсу
в її лаконічних віршах,
вона ж не вбачала змісту
у його нудних думках.
він зовсім не ревнував її
до друга на ймення Ніцше...
вона ж у той час зізналась -
в кохання вже їде дах....
він зовсім не вмів читати.
вона - рахувать не вміла,
і знала, що зорі в небі
не просто собі тіла.
вона у старій палітрі
всю фарбу навмисне змила,
розправила свої крила
та зникла з його життя.
він зовсім не вмів читати.
та снів своїх геть не бачив.
був певен, що крила мають
у світі лише птахи.
і бідкався, що цю зраду
він в планах не передбачив.
та жив собі потім далі.
рахуючи сірі дні...
