

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12977
Рецензій:	20372

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Містерія

З циклу “Деякі плями”

© Олесь Барліг, 02-03-2006
* * * фортеці кришталю ховаю подалі весна зовсім поряд лікує себе можливо ти знаєш усіх тих коханок минулого сонця минулого дня * * * бачиш це я це моє буття це всі мої кулі стукають у новий рік нескінченним джинглбелсом Баха це зовсім не я це зовсім не квіти які дарували Ліліт на Різдво на вулицях пахне парфумами літа хоча Грен’лью Єж тримає себе. свічки романтичні із кулями Баха ось це моє щастя ось це саме я * * * ніч, м’яка на дотик наче хутро кішки ковтаю шмат за шматом твоє тіло милуюсь привидом своїх бажань існую чи майже зник пробач я зовсім неуважний до примх які такі рідні і не приручені собою які голодним псом стрибають слід за м’ясом щоб проковтнути і забути забутися своїм сподіваним малюнком пейзажем натюрмортом рисами облич що мають на меті впізнатися дізнатися про сенс свого буття про секс, судоми й судний день пробач? – гаразд іди і не стрибай за сонце * * * напівтональність напівслово думка ні консерва з бруду жвавих залишків моделей поведінки моделей мислення моделей струнких та стильних довгоногих привабливих де думка та ось – побігла по шпалерах залізла в стіну перетворившись на клопа ти є? мабуть ти все-таки існуєш ... * * * принадність жінки спокійність її вигляду та сміху у тінь скоріш у тінь не ян не ін не зле не добре не стигле не зелене не те що буде на картинах а те що лишить Борхес коли ти знайдеш видання яке друкують знову із написом “це вам мої нащадки” * * * новітня справа енергійно робити крок іде грохотить п’ятами по сходах одна а слідом інша і так як гілка чергування робить іншій на дереві ростуть нові плоди я дозволяю щоб вода тебе спалила * * * тінь тіньовий бік цієї справи більш придатний для поглядів її на день вікно не брама проте крізь нього хтось іде лишивши тут свою квітучу шану прихильників свого буття краси із рухами та їх плодів анубіс і некрофілія чи знайде тут ще хтось кохання * * * метелик тріпоче існуванням крил за шклом січневого вікна за пелюстками квітів нектар не став густішим проте я знов дивлюсь у зелень кактуса на підвіконні коли у час цей сніг за шибкою іде і тануть обриси годинника в кімнаті ундина піди і пошукай води у морі а я у мушлях буду слухати нептуна а я зітхну з полегшенням й заплющу очі * * * так ось коли вода пішла дощами і вкрила землю тричі як хрестом усе що існувало стало спомином хрестили немовля тримаючи в долонях зерна майбутніх вір у бога з’єднавшись долею зі шляхом * * * запрошую на побачення нового привида шклянка соку з плоду дерева персик глоду червоного в червні навряд чи знайдете а місяць не часто дивиться з неба вночі бо іноді існують хмари * * * хтось не прийде на мій поріг просити хліба вночі зірки тепліші ніж удень до самого вікна схилялась горобина шорсткі і зовсім не гарячі губи не зможу пригадати вдень коли з-під снігу вилізе шафран * * * коронація триває мені заносять хутро барса за вікнами сказилися собаки велично тремтіли руки коли стара людина мовила “в ім’я старих династій на голову тобі вдягаю владу” на кухні випікають хліб я відчуваю його запах собаки знову казяться повітря повні груди * * * хто знову не помітив моєї майже-тіні кому я невдячним своїм існуванням дроблюсь розбиваюсь на крихти і сльози жінок що схилялись над морем й топили у ньому мій минущий вогонь ось так зачиняємо книгу задувши над нею в’язанку літер * * * тому хто не читав казок сьогодні дарували камасутру мій локон тихо вився наче вужик який прокинувся з зими а зранку падав дощ і билися шкляниці а хтось мене знайшов і вклав в долоню шлях лишень не всі пірнали в моє тіло щоб відшукати там перлин Тетяні Скрипченко: її вірші вчепилися в мене усі твої трикутники квадрати тримали паралеллю віддзеркалень рядків які створив останнім листям року а сексуальність андалузуських хлопців бе не завтрашній світанок квартира неосяжна і світ вмістився у долоню * * * від одягу приймає шкіра інший колір струсну лупу з виделок і ножів почну шматувати гуску всередині її ховались чорнослив і журавлина а мати лагідно цілує сина він підросте й відкриє двері за ґанком озиралися медузи я мив волосся на свята тому лупа блукала по шухлядах * * * істотні мрії часом наявні в житті зайці наздоганяють слонів стрімко залазять на спину встромляють зуби у тіло проте шкіра мов шар пирога не пустить тіла чужоземців у себе вистоїть днем останнім і ніччю першою міцніше стискай мене у обіймах я мрія твоя і я здійснилася * * * крізь шкіру бачив ребра бо тіло вигиналося кидаючи у землю млосність наче зерна а пагорби зелені а небо має знов блакить авжеж авжеж авжеж хребці хрустять зі сну коли долоні тягнеш в стелю
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00943994522095 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design