Спливає час, стікають ночі,
Вода схвильовано хлюпоче,
Пташки пірнають в неба синь…
А того дня була лиш тінь.
Тінь смутку, болю, каяття…
І не було тоді життя.
Багряні ріки, людські очі
Приходили у снах щоночі
До тих, хто душу не віддав,
Хто бачив пекло, хто все знав.
Хто кров’ю стік за нас с тобою,
Хто визволив весь світ мольбою.
Спасибі вам, ми пам’ятаєм.
Ми не забудем. Ми все знаєм.
