Вечору нiч заломила
Руки при самiй дорозi…
Спи, моя донечко мила.
Ось i твiй сон на порозi.
Вiн прокрадається тiнню
Й гне над подушкою спину,
Бо за його сновидiння
Вечiр загинув безвинно.
Спи, я твiй батькiвський спокiй,
Твiй оберiг серед ночi.
Я буду сторожем – доки
Сонце не випалить очi.
Доки не встане над свiтом
Сонного ранку надiя,
Я тебе, як заповiтом,
Вiршами цими накрию.
Крихiтко, лялечко, доне…
Бачиш, смарагдовi зорi
Падають в море бездонне
I розтворяються в морi.
Бачиш, як вiл круторогий,
Мiсяць бодається з небом...
Хай тобi сняться дороги,
Створенi тiльки для тебе.
Спи, моя ластiвко… Снами
Тiшаться праведнi люде.
Може, присниться що й з нами
В свiтi щось радiсне буде.
Може, побачиш хатинку,
Що добрела аж до поля,
А бiля неї в затiнку
Я спочиваю од болю…
Поряд чотири калини
Топчуться перед городом
В пошуках сна про долину,
Де б вони стали народом.
Де б – тiльки небо i трави!
А iз дерев – нi одного!
Там би нiхто не ославив
Перед калиновим богом.
Там би обмились дощами
I загорнулись в тумани,
Й цiлими днями й ночами
Ягоди клали б на рани.
Рани б одразу зажили
I затягнулись рубцями,
Й ми б, моя квiтонько, жили
Радi за них до нестями.
Донечко, лялечко, крихо….
Бачиш, побитi солдати
Сплять вперемiжку iз лихом.
Треба i нам засипати.
Навiть розтрiпанi верби
Хилить край вигону втома.
Й вiтер без сну вже помер би
I не вернувся додому…
Сплять гiрняки пiд землею,
А пiд водою матроси.
I в небесах Лорелея
Сон заплiтає у коси.
Всi, хто втомився, заснули:
I бiдняки, i панове.
Навiть щасливе минуле
Сниться само собi знову.
Там, за розтраченим часом,
За мимовiльним зiтханням,
Ходять за рученьку разом
Перше кохання з останнiм.
Звiдти прирученим птахом
Щастя здiймається в небо,
Щоб зупинитись над дахом
Й впасти на мене й на тебе.
Там, моя ягiдко люба,
Я безпричинно радiю
Й з кожним цiлуюся в губи
За безiменнi подiї.
То ж засипай, моя пташко,
Серце моє – на добранiч.
Жити на свiтi не важко,
Важко зневiритись на нiч.
Хай тобi вiриться щиро
В те, що для мене можливо
Жити з собою у мирi
Там, де ти будеш щаслива.
Й я перетворюсь у пiсню,
В вiршi свої лебединi,
В свiтлу закоханiсть пiзню,
Що розцвiтає в людинi.
В нiч, що втопила в криницi
Мiсяця жовту пiдкову,
Де зазеркаллю присниться
Сон про мою колискову.
