Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2535
Творів: 45693
Рецензій: 89408

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Нескінченна Колискова

© Татчин , 01-03-2006
Вечору нiч заломила
Руки при самiй дорозi…
Спи, моя донечко мила.
Ось i твiй сон на порозi.
Вiн прокрадається тiнню
Й гне над подушкою спину,
Бо за його сновидiння
Вечiр загинув безвинно.

Спи, я твiй батькiвський спокiй,
Твiй оберiг серед ночi.
Я буду сторожем – доки
Сонце не випалить очi.
Доки не встане над свiтом
Сонного ранку надiя,
Я тебе, як заповiтом,
Вiршами цими накрию.

Крихiтко, лялечко, доне…
Бачиш, смарагдовi зорi
Падають в море бездонне
I розтворяються в морi.
Бачиш, як вiл круторогий,
Мiсяць бодається з небом...
Хай тобi сняться дороги,
Створенi тiльки для тебе.

Спи, моя ластiвко… Снами
Тiшаться праведнi люде.
Може, присниться що й з нами
В свiтi щось радiсне буде.
Може, побачиш хатинку,
Що добрела аж до поля,
А бiля неї в затiнку
Я спочиваю од болю…
Поряд чотири калини
Топчуться перед городом
В пошуках сна про долину,
Де б вони стали народом.
Де б – тiльки небо i трави!
А iз дерев – нi одного!
Там би нiхто не ославив
Перед калиновим богом.
Там би обмились дощами
I загорнулись в тумани,
Й цiлими днями й ночами
Ягоди клали б на рани.
Рани б одразу зажили
I затягнулись рубцями,
Й ми б, моя квiтонько, жили
Радi за них до нестями.

Донечко, лялечко, крихо….
Бачиш, побитi солдати
Сплять вперемiжку iз лихом.
Треба i нам засипати.
Навiть розтрiпанi верби
Хилить край вигону втома.
Й вiтер без сну вже помер би
I не вернувся  додому…
Сплять гiрняки пiд землею,
А пiд водою матроси.
I в небесах Лорелея
Сон заплiтає у коси.
Всi, хто втомився, заснули:
I бiдняки, i панове.
Навiть щасливе минуле
Сниться само собi знову.

Там, за розтраченим часом,
За мимовiльним зiтханням,
Ходять за рученьку разом
Перше кохання з останнiм.
Звiдти прирученим птахом
Щастя здiймається в небо,
Щоб зупинитись над дахом
Й впасти на мене й на тебе.
Там, моя ягiдко люба,
Я безпричинно радiю
Й з кожним цiлуюся в губи
За безiменнi подiї.

То ж засипай, моя пташко,
Серце моє – на добранiч.
Жити на свiтi не важко,
Важко зневiритись на нiч.

Хай тобi вiриться щиро
В те, що для мене можливо
Жити з собою у мирi
Там, де ти будеш щаслива.
Й я перетворюсь у пiсню,
В вiршi свої лебединi,
В свiтлу закоханiсть пiзню,
Що розцвiтає в людинi.
В нiч, що втопила в криницi
Мiсяця жовту пiдкову,
Де зазеркаллю присниться
Сон про мою колискову.

2002


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

мені так любо- любо стало, неначе в Бога...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 13-02-2008

Таке приємно читати

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Роман Кисельов, 09-03-2006

Віщі сни зазеркалля

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Юлія Петрусенко - Левківська, 06-03-2006

На добраніч!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дід Панас, 02-03-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0478880405426 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …