дощ іде надто довго
кілька днів тому річка не витримала й вийшла з берегів,
затопивши все місто
ми тримаємось за руки
і слухаємо, як холодні хвилі стукають у наші вікна
цей солоний присмак у роті
креветки, що поселилися в нашому посуді,
риби, що відкладають ікру нам у долоні
і лагідно торкаються наших ніг, коли ми йдемо на кухню
її сигарети намокли, її кава захолола
вона відкидає з обличчя мокре волосся і каже:
– ґрунт на цвинтарі вимивається бурхливим потоком
і домовини, наповнені повітрям,
мильними бульбашками пробиваються вгору
пробиваються крізь глину і чорнозем на поверхню води
і пливуть за течією,
марно намагаючись злетіти
в небо
