***
тривога відмирає
я один
посеред зали
і на шаховій підлозі
дороги
виростуть сніги
повище гір
їх колисатиме похмуре небо
твоїм очам нема води
забракне світла
нас не стане
тому – спочатку я
а ти – за кілька довгих
як вогонь і вітер
слів
я роздивився як зіходили війська
глевких небес
на землю пресвятую
ти розказала
заблукала в ніч
і у відкрите чорноземне море
де через зиму
проростуть мої сліди
а поки
вищі неба гори
