

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Байка

Байка про тварин і людей

© Оля Фабіровська, 13-01-2008
Давним-давно, ще до Христа, Коли всі звірі говорили, Прийшла людина непроста В карпатські хащі й полонини. Прийшла й сказала: «Я тут Бог!», І всі тварини їй служили, Було все це давним-давно, Коли ще звірі говорили. Людина стала панувать Над всім навколо, в повну силу, Та славу добру зароблять Між слуг їй клепок не хватило. Тож кожне дрІбне мишеня З ріднею заколот зробило, Людина ж стала панувать Над всім навколо, в повну силу! Страшна війна прийшла в Карпати Боролись звірі і людина, Мабуть, не варто і казати – Людина була несмілива. Хотіла в хащі десь сховатись, Подалі від страшного дива, Боялася війни, яка прийшла в Карпати, Бо билась проти звірів всіх одна людина. Та гострозоре птаство і звірИна бистра Знайшли людину-дезертира, Нерви полоскотали трохи їй навмисно, Та потім милостиво відпустили. Людина дивувалась: «Як таке можливо??? Сама ж не була справедлива, Чому ж те птаство і звірина бистра, Пустили мЕне, дезертира!!!» Тоді ще звірі говорили, Сказали боягузу всі собаки і коти: «Мудріші ми, і не таких ловили Невігласів дурненьких, ось як ти. Вони до нас частенько приходили Щоб налякати мудрістю і в рабство затягти, Та ми давно вже говорили, Всі леви, всі собаки і коти. Для вигляду півроку їм служили, А потім (для розваги) бунтувались, Вони на нас зі страхом так дивились, За гордість і жорстокість вибачались. З тих пір в низинах люди оселились, І тут ніколи не з’являлись, Для вигляду півроку нам служили, А потім збунтувались, повтікали.» Людина враз помилки зрозуміла, Схопила ноги в руки і – додому, В пустелю, де давним-давно вже жила, І про пригоду не повідала нікому. Та ще багато дурників ходило, Щоб панувати, на луку чудову, Та вчасно всі помилки розуміли, Хапали ноги в руки – і додому. Та були ще такі, що помудріші - З тваринами дружили, не сварились, І всі собаки, леви, сови, кішки, Свій дозвіл дали, щоб вони лишились. Отак гуцули – люди найдревніші В карпатських полонинах враз з’явились, То були ті, що помудріші – З тваринами дружили, не сварились. Маржинку свою згодом завели, Красою лісу милувались, А звірі говорить пересталИ, Бо люди їх без того поважали. Гуцули добре і заможно зажили, Газдами щораз кращими ставали, Стада маржинки завели, Пасли їх, лісом милувались. Мораль у байки неважка: Шануйте люди, звірів милих, Бо може Бог зробити так, Щоб звірі знов заговорили!
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Вітаю нову авторку
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 15-01-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Танюха, 14-01-2008

чудово!
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр Наталенко, 14-01-2008

Згенеровано за 0.00955414772034 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Байка про тварин і людей

Вітаю нову авторку

[ Без назви ]

чудово!