| © volosojar, 13-01-2008
|
В мого сонця іноземне походження.
В очях немає багато земного.
Приймає дивне положення
і заграємо один до одного.
Я приймаю за сонце погляди,
і відповідаю на кинуті,
Я її порізані долоні
і її мрії нещодавно забуті.
Чим більше до тебе,
тим більше вдихаю копоті
Я твої посмішки,
п*яні, але не обколоті.
Я твої губи,
що відлякують ідіотів,
Я замість тебе горітиму
і згорю на роботі
Якщо ти не станеш на китиці,
Я підтримаю, киценько.
Якщо не запалишся в небі,
загорюся сам і стану тобою,
а ти станеш більше-
Іноземним сонцем,
з іноземним ім*ям,
і в прізвищі
з дивним закінченням.
І в образі, що взяла з побачених,
іноземних книжок й телебачення.
І з дивного світу небаченого,
де взяла свій вираз обдиччя.
Ти пройдеш поважно ходою людською,
і скинеш один за одною вази.
А я буду бити вікно,
а також столи ми битимем разом.
Твій усміх, як й мій,
так само скажений,
як завжди, як зараз,
солодка, дурій-
сьогодні ж четвер,
тож кидаймо з жерла
один в одного гній.
В мого сонця іноземне походження.
Ми знаємось на сварках, і на настороженні,
ми надто жаркі, щоб залишити всіх, і грітись одні.
Ми занадто пульсуєм,
щоб бути для всіх сердцем великим,
Ми смішні, незрозумілі і дивні,
і те чим живемо страшно тільки кольором диким.
Ти, незбагненне сонце, а я буду твоїми променями,
Довгими, солоними, окутуючи тебе, і обертаючи.
Я каменями, що серцем вижате, вижну, або вижену,
засвітимось, Сонце, співаючи....
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
