Десь на дні, біля серця, в душі
я відчула чи розпач, чи біль.
ти його не чіпай, не туши,
я сама розберусь, хоч одній
не по силі життєвий тягар,
не по силі круті віражі.
Щастя? Там десь - на відстані хмар,
як дістатись туди, розкажи!
Розкажи, як прожити без сліз,
як назвать існування життям?
Перейти б ще один такий ліс,
такий біль, такий розпач.. а там
опуститись в холодну траву
і заснуть на годину чи вік,
десь на дні я ще може живу,
загубивши років своїх лік.
десь на дні... біля серця, в душі
я ще може горю, щоб згоріть..
не чіпай, і очей не туши..
я живу, я існую ще мить...
