Знаєте панно я йду за вами уже чотири квартали
А все через посмішку вашу якою мене врятували
Зранку здалося життя мені дуже кепським
Я вибрався з дому і блукав районом печерським
Я хотів із мосту Патона шубовснути в річку й втопитись
Чи із Матері-Батьківщини впасти вниз і у смерть розбитись
Але вода у Дніпрі була на вигляд така холодна
І удома лишився кіт самотній-голодний
А тут ви пройшли і усмішку подарували
І мені несподівано тепло і хороше стало
І я за вами пішов бо надворі мороз і слизько
Раптом ви посковзнетесь – підтримаю вас – буду близько
Та пройшло півгодини а ви ні разу не впали
А я йду за вами уже чотири квартали
Хоч ви безсердечна ні разу не обернулись
І ні разу не послизнулись і не спіткнулись
