| © Анютка Петрів , 08-01-2008
|
Ви не спішіть лист сей не читати,
Не рвіть його, не відкладайте в бік,
Ви мусите про це все знати –
Не відкидайте цей потік.
Коли дивлюсь не Вас – не знаю
Чи з кимось зараз чи одні,
Я б могла Вам про це сказати,
Та не вистачає сил мені.
Це, мабуть, не кохання,
Це просто прихильність і не більш,
Та я пишу Вам це зізнання
І сподіваюся на більш.
Я як дивлюсь на Вас одразу
Щось стукотить в мені скоріш,
Боюся дивитися у Ваші очі щоразу –
Хай плине час сей повільніш!
Що я про Вас знаю? Та нічого!
Хіба ім’я… Та не вистачить мені цього,
Скажіть хоч щось, хоч трохи,
Не мовчіть – прошу Вас я.
Лиш мить, лиш три хвилини,
Я скажу Вам: «Добрий день»,
А час скоріше плине…
Я не хочу аби минав сей день!
О час безжальний! Ти замри!
Я прошу тебе – ти не йди,
Молю тебе цих три хвилини
Перетвори у три години!
Ой, вибачте, я захопилась…
Час тут зовсім ні до чого,
Хай іде він сміло, хай він плине,
Він тут точно ні при чому.
Це, мабуть, зовсім не кохання,
Ви просто припали до душі мені,
Тому і склала це зізнання,
А Ви – хочете вірте, хочете – ні.
В моїм житті багато було
І хлопців, і «друзів», а бувало так,
Що я одна гуляла парком,
А попід руку – самота.
Тепер не знаю, що робити,
Як забути карі очі ті?
Як до Вас не ходити?
Та скажіть же Ви мені!
Щоб не думали, що грішна,
Що чіпляюсь до усіх,
Та повідати Вам спішно,
Що подобаєтесь мені.
Хто для Вас я? Та ніхто!
Просто покупець наступний,
А для мене Ви усьо,
Хоч такий неприступний...
Що зі мною? Що за біда?
Напевно є у Вас кохана,
А я… я поки що сама,
Хоч від вподобання п’яна…
Можливо, зараз смієтесь,
Можливо, кажете: «Божевільна»,
Та хай так буде, хай живе,
Але без очей Ваш не вільна.
Та це не вірш, це просто-так,
Бо я боялася зізнатись,
Тому написала цей знак,
Аби душі Вашої торкатись.
Тепер не знаю, що робить,
Як я прийду до Вас знову?
Як в Ваші очі подивитись,
Щоб не було соромно після цього?
Та я ніхто. Ніхто для Вас, це точно,
хоч кожен раз, коли приходжу,
То усміхаюся до Вас.
Ми всяк час на «ви»,
І це, мабуть, нормально,
Хоч бережу свою я тайну,
То може перейдемо на «ти»?
А поки, хай там як,
Ви знайте про мою прихильність,
Але про це, прошу, мовчіть,
А краще – забудьте цієї днини.
Можливо, маєте когось,
А я ще із собою лізу,
Повірте, я не хочу втратити Вас такого,
А, може, Ви зможете взаємно відповісти?
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
