До Дня народжуння поета і правозахисника Василя Стуса, кандидата в лауреати
Нобелівської премії (6.01.1938 -4.09.1985)
у вересковій заметілі
в Пермі пітьми,
світилась вишита сорочка
серед зими,
розхристана на білім тілі,
мов на хресті...
чекала мати на синочка,
як сонця тінь...
сорочки плащаниця чорна,
як два крила,
злітала птахою у небо
і кушпела
молилася високогорло,
а білий грім
по серцю б’є - не обмине, бо
є гріх од рим.
у римах правди творча хата -
твій хрест ...
вікнá
лещата тиснуть дух щоднини,
немов манá,-
крізь ґрати сину розказати
як дальше жить
і рідну матір Україну
любить.
