Спільне життя – суцільна колотнеча…
Гамує напрям особистої свободи,
Хоча бува, що він як той Предтеча
Приходить з тої клятої роботи…
Тоді ми смалимо зануривши в канапу
Свої тіла, що не втрачають вроди
І теревенимо до ранку, наче
У нас не буде іншої нагоди…
І щось плануємо почати із світання,
Кудись поїхати, навідатись до когось…
Та знов обмежимось помірним спогляданнням
Що заганяє нас у звичне коло…
Німим Сизіфом ти повернишся в будення
А може щось напишеш ненароком
Що буде прийнято за нове одкровення
Що тебе зробить кимсь на ктшалт пророка…
Спільне життя – суіцідальна втеча
Від всього , що становить особистість…
Хай хоч Сизіф ти, хоч святий Предтеча…
Душа - не ліжко - вона двох не вмістить...
Саме тому я не піду від тебе
Хоча ти приданне сумнівне полишаєш -
Вічне питання: треба чи не треба...
А може дійсно ти мене кохаєш?!
23.02.06.
