***
Серце, Всевидяче Око,
диктує нове прозрiння.
Боюся занотувати
I вгледiть твоє лице
знову...
Я не повинна!
Рука уже водить пензлем
i очi п'ють спрагло воду
твоїх життєдайних джерел.
***
Ти живеш в мені з'інакшений,
моїм серцем промальований,
моїм голосом овіяний
у передранковій млі.
Ти живеш в мені осправжнений,
де землі і неба порівну,
знеумовлений, окрилений...
Я боюсь сказать: лети!
***
Я любити ладна світ,
що з'єднав мене з тобою,
цілувати йому ноги
і молитися без слів.
Несамотність. Спільність душ.
Вдячність до самопожертви.
І полегшення - нарешті
це сказати напряму!
***
Я мабуть щось не те сказала...
Я мабуть бiльше не прийду...
-Заблyкала ти!- заблукала...
Раз, два, три... Знов ходити вчусь.
Йди, дитино, впадеш- вiдчуєш!
Хустку нA очi- i вперед...
Тихо! БАЧУ!- i ти крокуєш!
Далi разом... то як, iдеш?!
***
Бог, посилаючи мене сюди,
Забув сказати навіщо.
Тепер я, мандруючи світом,
намагаюся вгадати його думки.
