вона ніколи не спала в піжамі
завше знімала весь одяг
лягала у ліжко
і мовчки дивилася в стелю
травмуючись тишею
тримаючись вище
прикриваючись книжкою
прикидаючись мишкою
моє прогризала тіло
у пошуках сиру
вгризалася в шкіру
грозилася вбити
в той час як я спав
в мій час, помічаєте?
в наш час, розумієте?
і це не в якійсь провінції
і це не в моїх фантазіях
таких
бездоганно-збочених
це все майже в центрі Києва
старого і дідо-плаксивого
нікчемного хворо-сивого
напівфабрикатно-мертвого
напівпідземного міста
годину я не ворушився
вона поступово рухалась
моє прогризаючи тіло
так мило
так мало
ще трохи
невже ти не хочеш сиру?
я ладен вже дати більше
бери все що бачиш, мишко
але обережно
ротом
бо
потім
потрапити в мишоловку
тобі доведеться, вибач
на тебе не діє отрута
а інших вона накриває
ти кажеш на мене "котик"
і це вже тебе не лякає
скажи мені тільки чесно
мене так цікавить дещо
я думаю всіх так само:
чому ти не спиш в піжамі?
