В судомах відьминих ночей
Лунав твій голос
І вабив проклятих очей
Холодний космос.
Рецептор всотував парфум
Від Nina Ricci
І переплавлювався сум
В первІсний відчай.
Злостиві віруси хвороб
Мене спожили
І марив: я тепер мікроб
В своєму ж тілі.
Знання і Віри ворожба -
Щит від інфекцій,
Якщо не спить душа жива,
Якщо є серце.
«Чого нема – того нема!»
«І не потрібно...» -
Нас знов оточує зима
Міцним верлібром.
Тут щось апокрифічне є
Для зору й слуху –
Південний Бог собі іде
Південним Бугом,
Співзвучностей гримить ланцюг
І будить совість,
Ми вбралися, мій милий друг,
В невипадковість.
В невипадковість – видих! - вдих!
І скресне крига,
Розтане забобонний сніг
В iм*я відлиги.
25/12/2007
