Черевички зі шкіри дракона -
ні за що загубили тварину...
Закривавлено обрію контур.
Ще лускату оплакує спину
і за крил його помахом гордим
ще ридає розпатлане сонце,
птахозвірів розгублені орди
скавулять за своїм охоронцем…
Ти і сам не задержиш сльозину,
що впаде, наче камінь коштовний, -
пазурами, вогнем, до загину
боронити він був би готовий…
Але вибрав зрадливий володар
білорукі розбещені ночі, -
переївши плодів насолоди,
срібну шкіру покраяв на клоччя
Ще не все, горезвісний герою,
Не спочине у злагоді серце -
завтра шубу з печерного троля
забагне кровожерна принцеса…
