Впади жетонами метро
У парапетні стони серця! -
Горіли струнами Дідро,
Тонули хвилями Венецій
Най скрипка вип’є весь мінор
До нас дійдуть шляхи-гостинці
Бо хто є я? Німий актор,
Зігравший птаха-докембрійця…
Загрався, випав із гнізда
епох. Не стержень – вістря.
До нього тягнеться рука.
І я
кидаюсь
на утік,
Ховаючись від скрипок
у Лету, в груди! А там ти
моїх печалей ноти ріжеш
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design