Вибивати з голови дурниці,
наче бруд торішній з килимка!
І тріпачка, і худа рука
не здригнуться…
Як блакитні птиці,
упадуть на матрицю снігів
всі жалі, смітиночки, пір’їни,
крихти хліба з неба скатертини,
кадри щастя з кінострічки снів.
Через серце – слід від підошов.
Хто пройшов? Куди пішов? Для чого?
...Відридала на плечі у Бога.
...От тобі, зозулько, і любов.
