Я не люблю зими вона пуста
Проста і вічна, дама благородна,
Вона без всіх означень запроста
Я просто замерзаю, справді шкода
Як відчувати кожен рух води,
Що не тече, не піниться вмирає
Пусті слова, пусті мої думки
Вона в мені шаленство убиває
Я чую терпнуть кінчики словам
Примезла рима
Ритм стає повільним
Як моє серце, тихо, там-там-там
Ну тут-тут-тут, стихаю, стати вільним
І шал і трепет, крові буйний ген
Відчути, вимучить, і кимось відболіти
В секундах відчувати хід систем
Нестримано по-справжньому горіти
Зима притишує замернути без змін.
В криштальнім трунку, в межех свого тіла
Притихнути, тебе минає тлін
Але й житя минає, блідне шкіра.
