Життя іде розмірено і плавно,
Немов кіно. В психологічній драмі
Нема котурнів і трагічних масок,
Лише дрібниці виїдають душу,
Мов кислота, що точиться по краплі.
Це враження оманливе, звичайно.
Трагедії шекспірівської сили
Вирують часом у п’ятихвилинній
Розмові там, де почуття захопить:
В маршрутці, кнайпі, офісі, крамниці.
Та, слава богу, майже не вмирають
Від тих трагедій люди. Навіть часом,
Знечулені, щоб не страждати в путах
Гидкого болю, корчити беруться
Хорошу міну при поганій ролі.
І хто б тут віддавав себе у жертву?
Вони не поспішають на голгофи,
Та й решта їх давно вже не чекає.
Лише на мить безсилого кривляння
Ведуть підмостки вічного театру
Абсурду.
