Хтось зовсім чужий вбивав у ній
Дитину спонтанності
У інших людях
Продовжуються свої безмежності
Заклопотаностей
І ми на кінчиках язиків підігріваємо
Клапті розчинних небес
Ти завше приходиш
Тоді коли не можливо
Постукати
У безкінечно кудись
Втікаючі двері
Тобі грішно вливатися в щодень
І мліти налягати інеєм на
Рвані ті рани ліфтів та офір
Офір у ліфтах
О пташино колібрі
Бачивши не однораз стежки які
Замикаються в чортове колесо
Ти назвеш кінцем світу
Той день днів твоїх
Як на паморозі тобі увижатимуться
Аргонавти із аргоновим світлом облич
Притаманним рекламним вивіскам
І вони ще тверезі
Балакатимуть суржиком греки
Й латини наприклад
Жінки пітніють менше
Танцюю на розпеченім жарі босоніж
Голоснішає голос
Із прими секунди та терції
Переходить в октаву
Замість розбурхуватись суцвіттям салютів
Тримаю руку на пульсі
Ти завше приходиш
У піні вогнегасників
Незгасаюча і
Невіддільна від Відня
І ти перший раз мені пишеш
Замість доброго ранку
Доброго раку
