Реальність жорстока й підла.
Дорога, мов серпантин...
Душа моя знов безплідна,
Знов вихід у світ один –
Від тебе... все далі й далі.
В очах ані краплі сліз,
Ні розпачу, ні печалі!
Вантаж від’їзних валіз
лягає на сходи часу,
в розміреність почуттів,
які не збагнув відразу,
прогнати які хотів.
Все виважено й реально
в обіймах твоїх, а я
маленька і сентементальна,
І трішки, ще трішки твоя...
