Двері балконні, забиті навіки.
Шибка, протерта очима до дір.
Там, угорі, не молочні ріки –
Сифілітична висипка зір.
Місяць крізь вікна ллє анемічне
Світло – і сам, мов серпик, пливе.
Денце пейзажне академічне
Якось по-нинішньому неживе.
Зверху – багрянець, знизу – кориця.
Ліс підміський роз’їла іржа.
З нутрощів фабрики ніч-упириця
Мало-помалу висмоктує жар.
Всипане безліччю срібних родзинок,
Вуличне тісто – в диму далини.
Досить на нині. На відпочинок.
Спробуй іще раз. Тільки – засни.
