Не бійся. До сонця сходу
Занадто багато часу.
Можливо, я всоте приходжу
І корчу потворну гримасу.
Проте ти не бійся. Все добре.
Мій голос хай страшний,
Та ти не бійся.
І руки хай страшні,
Іди до мене.
Я не уява. Я щось дуже більше.
Й реальна кров тече у моїх венах.
У моїх венах тече і твоя кров.
Ходімо, я покажу новий світ.
Так. Я відкрию новий простір.
Прощайся з мамою, дитинко, треба йти.
От тільки дай мені свої красиві очі.
Ті ваші чисті очі юної краси.
Хай боляче, ти трохи потерпи.
А я відкрию світу нові дверці.
Там буде лише те, в що віриш ти…
Але віддай мені своє маленьке серце.
Твоє маленьке серце з надії й доброти.
Не бійся. Сонце сходити почне
Коли даси мені свою уяву.
Ти гратимеш тепер мою малесеньку примару…
Я знаю. Боляче. Та ти хоробрий.
І ще раз: не бійся. Я ж добра.
***
І день прийшов пізніше, ніж звичайно.
Пташки розбили звук дитячих криків.
У церкві били дзвони – пояснити
До чого похорон й ховає з солі злива
Маленькі куски тіла до могили.
