Подаруй мені казку...
казку...
мені...
будь ласка...
Де ялиночка ніжна
у вогниках мрій розцвіте,
щоб всміхнулася кожна
хвоїночка – теплою ласкою,
і безмовно й щасливо
нам розповідала про те,
як були ми зірками,
у небі нічному – світлом.
Як тонули-світали-
вибухали у ніч серця.
Ми з тобою кохали,
єдині, як подих блакитний,
наче спалах, тремкі,
наче музика ніжна оця.
Синій вітре високий,
почуй же мої бажання,
віднеси їх до неба,
де ми народились колись.
Поверни мені казку.
І ніжність оту несказанну.
Тихе диво прозоре.
І мрії мої
збулись!
