Якщо з самого ранку,
Побачиш промені світанку,
Що десь, зі сходу йдуть до нас,
І прохолода крізь шпарину,
Легенько шепче "прокидайсь",
Та сотні мрій, бажань, надій,
Вселяють віру в новий день,
Це значить десь далеко є вона,
Ця твоя мрія неземна,
І заздриш променю,
Що десь пройшовши крізь фіранку,
Її торкається лиця,
І вітерець, що тіло огортає,
Тремтіти легко заставляє,
Вона-ж можливо і не знає,
Що десь нанеї він чекає,
Але ж він вірить і кохає...
