Повіяло вітром і холодно стало.
А серце забилось, воно калатало,
Воно защеміло і світ розривало,
Сльози з’явились, повітря замало!
Що сталось?
Просто на тебе раптово наткнулась,
Ти оминув,
Не подивився.
Мене ти забув,
Не зупинився.
А я не спішила звідти втікати.
Я знала – ти повернешся.
Тебе лишилась чекати.
Здалося, може, спіткнешся,
І я кинусь тебе рятувати.
«Любий, миленький, єдиний!» -
Крикну й забудусь в своєму пориві,
Що ти вже не мій,
Не любий,
Не милий,
Хоча ще єдиний.
Повіяло вітром і холодно стало,
А серце забилось, воно калатало,
Воно защеміло і світ розривало,
Сльози з’явились, повітря замало!
Це ти повертався і знову
Мене оминув,
Не подивився.
Відчула я втому.
Серце у друзки,
Сльози в очах.
Зайві вже друзі,
Байдужий вже страх.
Не лишилось вже сили.
Не мій
І не милий,
Хоча ще єдиний.
