Повертались у сутінках, ближче до ночі.
Після мандрів далеких відпочити вже час.
І останнє, що бачили стомлені очі –
Ті ж дерева дрімотно привітались до нас.
Доки ми десь світами чимдуж мандрували
У гонитві за розкішшю вражень нових,
Нерухомо, як завжди, дерева стояли –
Але світ обернутися встиг коло них.
