Я втомилась від всього цього
Від часу, думок і бажань
Втомилась ходити поволі,
Втомилась чекати зізнань
Втомилась весь час поспішати
І знати все наперед
Втомилась тебе забувати
Й завжди пам*ятати тебе.
Втомилась нового шукати
І відкидати старе
Втомилась щоразу втрачати
Те, що було не моє.
Втомилася тихо кричати,
З-за грат розглядати світ
Рахувати щоразу втрати
Проживати щомиті сто літ.
Втомилась без слів говорити
Шукати зірок в хмарнім небі
Втомилась отак просто жити—
З тобою, без тебе – для тебе.
Втомилась крізь сльози сміятись
Втомилась ловити вітер
Втомилась щорзу вертатись
Туди, звідки не можна вийти.
Втомилась цей світ розкладати
На атоми твого буття
Втомилася карту складати
Не з компасу – з свого життя.
Втомилася світм блукати
Шукати нової дороги
Втомилася вірші складати
Про радістиь, жалі і тривоги.
Втомилася плавити лід
І сонця збирати проміння
Хотіла б обняти весь світ –
Та втомлена дуже я нині.
