і райський сад, і яблук дивний смак,
і ніжні відчуття по всьому тілу
з’явитись можуть справді тільки так
серед зими - бо ти цього схотіла...
моя душа прийнявши теплий душ
згубилася у світі павутини:
шукала в гуглі Жоржі Амаду,
у шахи грала з другом з Палестини,
читала Мілоша і Бродського вірші,
а потім ще Руданського Степана...
і так прекрасно було цій душі
без натяків, що судний час настане.
а ти спокусниця із яблуком в руках
із ванни у костюмі Єви вийшла -
модем глюкнув, затріпотів як птах,
сигнал пропав, неначе третій лишній...
моє ОГО враз стало «ого-го»,
душа у тіло повернулась раптом...
скажи чому, чи правильніш чого
ти стала в позу....із питальним знаком?
і браму в рай відкрив святий Петро,
щоб знов той рай пекельно ми відчули...
ще й зараз тулиться до мене те ребро,
з якого Бог створив... бо ти вернулась...
