Нові свіжовипрані весни
Набули зухвалих смаків,
Душа розговілась і скресла.
Цей дах - батьківщина котів,
А нижче - запльована стеля.
Я кидав об стіни горох,
Та вчора там виросла скеля.
Чи може кидали удвох?
Тут ніч не знайомила з щастям.
День - карти чужі мені здав,
Ще й незрозумілої масті.
Здається, хтось ними вже грав...
Нанизала пам'ять коралі.
В них ти вже колишня, і я,
Мотивом до горизонталі -
Сподівано інша моя...
В думках уже звиті всі гнізда,
А в грудях приглушений звук.
Заходимо вдвох до підїзду...
Кохана, я прошу - без рук!
