На гобеленах фривольні малюнки…
Із реклами закладу вулиці Червоних Ліхтарів, Амстердам, Нідерланди.
Із тих ниточок, що струмляться між нами, любий,
від пучки до пучки, від серця до серця, від грудей до грудей,
я б гобелен нетривкий і прозорий зіткала,
щоб краси оголених тіл ніщо не ховало.
Крім ледь видного диму, як над розжареним шляхом.
Крім простирадла, що служить то долом, то дахом
в будівлі шукаючих доторків, заламаних рук,
де вираз лиця – то вже скам’янілий звук.
Крім краси гобелену, котрий я ткала губами
в час, коли солодко-липко прочинялася брама
тобі й через тебе, терпкого, як ковток коньяку,
щоб ти мене знав вологу, теплу й слабку.
