Люди з людей собі вибирають безсмертних,
А я – тебе
Одкровення Bareth’a
Якщо вино дотепер не перетворилося в оцет
Можливо фактично ми потрапили під руку зими
Яке ж звертання до тебе найбільше підходить
Не ранить не пересолоджує не гоїть
Оцет здавен був одним із знеболюючих
Безцільний сум буцімто втеча в самотність
Греблі нівроку здаються під натиском вод
Озвучених повертанням ключів у вхід до віталень
І я не роблю нічого щоб бути подібним до себе
Так само як осінь
Мій комп’ютер згорів
Як і всі докупи взяті докази мене із тобою
Перепад напруг перепад акордів
Я гітару продав би аби непоміченим бути
І бути замерзлим колодязем з нападаним листям
Місто моє слов’янське
Із м’язами нігерійців
З пристрасністю арабів
Гебрайською невситимістю
Стало великим жертовником
Моральністю новою
Людей що ходять на вухах
Швидше ніж думають
Картаті куртини між перекурами
Відкрили таємини версальських карнизів і лазень
Колізеї твоїх вникливих очей з розмарином
Попередньо звістили про ще одну обов’язковість
На дні серед неба набираю твій номер
Я ще ніяк не можу призвичаїтись
До голосу твого розмішаного із портвейном
І ще боюся коли-небудь не впізнати тебе
У сузір’ї планет Ctrl+Alt+Del
