Огидно слухати думки про одномовність
„Лиш українську нам!”- ви кричите
Ви гордо заявляєте нам про готовність,
Але чомусь на мові цій ви мовчите...
На семінарі горло усім гризли!
Яка двомовність?! Людоньки, ганьба!
А на перерві зовсім інші „мысли”..
Радів учитель..а тепер..журба.
Одне казати, а друге –робити
Чому ж це зачепило за струну?
„Мовне питання гостре...!”- говорити,
І не любити мову і „страну”.
Заочі вчителя так сміло заявляти,
Про зовсім інші речі- чорнії думки!
Цю Україну, як державу, „про запас” лиш мати
У нас „ниче” нема, по-вашому, недоліків ріки.
Яка ганьба! Але таких тепер багато!
І „патріот” тепер ганебно так звучить.
Вже малюки тобі тепер не скажуть „ТАТО”...
Зітхає Україна...Їй це так болить...
